Софіївський дендрологічний парк – одне з найкрасивіших рукотворних місць нашого краю. Він був заснований у 1796 році на честь дружини польського магната С. Потоцького – Софії. Цей подарунок площею 180 га було присвячено до дня янгола, і він уже понад 200 років радує відвідувачів. Проте мало хто знає історію життя цієї дивовижної жінки тих часів. Більше на cherkashchanka.info.
Ким насправді була графиня Потоцька
Сучасники Софії Потоцької описували її як привабливу, вишукану і досить мудру жінку. Її гострий розум та тонке чуття допомогли їй досягти успіху, відкрили перед нею двері палаців, тронних залів і навіть армійських штабів.
За походженням Софія Клавоне була гречанкою і народилася у місті Бурса Османської імперії 12 січня 1760 року. Її батько був бідним торговцем солодощів. Незабаром після народження дівчинки вся родина переїхала до Стамбулу, де і трапилась смерть годувальника сім’ї. У родині дівчинку називали Лулу. Її мати після смерті батька вимушена була: за одними даними – працювати куртизанкою, за іншими – просити милостиню біля гарему султана. Вона продала Софію та її сестру Гелену польському дипломату Каролю Боскампа-Лясопольскому, який запримітив важкий стан сім’ї. Він запропонував Марії забрати до себе її доньок та обіцяв добре влаштувати їх у Польщі.
Витонченість та врода дівчини настільки сподобались послу, що він вирішив зайнятися її освітою та найняв для неї вчителя французької мови. Кароль брав дівчину із собою на напівофіційні заходи, де вона користувалася успіхом.
Заміжжя з Йозифом Вітте
Лясопольський, як і обіцяв, забрав дівчат до Польщі, проте доїхати їм туди не судилося. У Жванці вони змушені були зупинитися для оформлення необхідних документів, але дозвіл на перетин кордону дівчатам не видали, тому польський посол залишив їх на поруки Йозифу Вітте, а той своєю чергою – відправив їх на утримання до пані Завадської.
Лясопольський попередив їх нового опікуна, що сестри призначені для польського короля. Йозеф тим часом вподобав старшу сестру та почав залицятися до Гелени, але про це довідався його батько генерал-лейтенант Ян де Вітт. Він одразу вислав сина до Варшави.
Коли Йозеф знову повернувся до Жванця, він вподобав собі Софію. Гелена ж стала зайвою і він сприяв її швидкому шлюбу з Бартоломеєм Чайковським. Шлюб цей виявився не щасливим. Чайковський почав просити Йозифа позбавити його цього тягаря. За його словами дружина, була ледачою та тільки те й робила, що лежала на дивані. Постійні сварки призвели до того, що Гелену влаштували до гарему хотинського паші. Паша у той час був дуже сумний, оскільки він втопив свою першу жінку за зраду. Тож Гелена зайняла її місце.
Йозиф Вітте планував розпочати стосунки з Софією, але пані Завадська не дозволила його намірам здійснитися. Вона сказала, що Софію він отримає тільки взявши із нею шлюб. У червні 1779 року у Кам’янець-Подільській Софія Клавоне та Йозиф Вітте одружилися без згоди його батьків. Весілля відбулося у зіньковецькому костелі. Тоді була придумана легенда про те, що Софія походить із давнього грецького роду Челіче де Маврокордато. Таким чином він хотів задобрити свої батьків, але для його матері це стало сильним ударом. Вона тяжко захворіла та у 1780 році – померла.
З 1780 по 1782 рік подружжя проживало у Франції, де і народився їх первісток – Ян Вітт. У 1782 родина повернулась до Кам’янець-Подільського. У 1784 у них народився ще один син Корній Йозеф Станіслав Вітт. А у 1785 чоловік Софії став комендантом міста після смерті свого батька.
Знайомство зі Станіславом Потоцьким
Після того, як Софія повернулась із Франції, вона намагалася налагодити відносини з Тульчинським двором – резиденцією родини Потоцьких: Станіслава та Юзефіни. Саме від їх прихильності залежало соціальне становище будь-якої шляхетської родини. Проте Юзефіна не стала приймати Софію, поїхавши із дому під час її запланованого візиту. Це було принизливо та яскраво показувало відношення до Софії Вітт у деяких поважних родинах.
За історичними хроніками відомо, що життя гречанки у той період було яскравим. У вище суспільство Кам’янця-Подільського вона швидко влилась завдяки вишуканим манерам та витонченому кокетству.
Відносини з Йозифом Віттом почали швидко псуватися через його ревнощі. Софія під час подорожі Європою зрозуміла, яким чином жінки можуть впливати на політичні рішення своїми любовними чарами. Адже у ті роки кохання і політика були тісно пов’язані. Якими були перші кроки майбутньої графині Потоцької на цьому шляху достеменно не відомо.
У розпалі тих подій кам’янецька генеральша вирішила провідати хвору матір у Константинополі. Зустріч була таємною і короткою. Після неї вона вирішила на тривалий час оселитися у Львові. Проте ревнивий чоловік, ризикуючи втратити своє військове положення, покинув Кам’янець-Подільський та поїхав за нею та повернув додому.
Софія Вітт була настільки розумною та привабливою, що цим закрутила голову російському генералові Миколі Салтикову та фельдмаршалу Григорію Потьомкіну. Останній навіть довіряв Софії виконувати відповідальні політичні доручення та представив її імператриці.
Плани Софії були достатньо амбітні, але їм не судилося збутися через смерть Григорія Потьомкіна. Адже завдяки йому вона протягом кількох років вона була однією з перших дам Польщі та російської імперії. Зі Станіславом Потоцьким Софія зійшлась на прохання Потьомкіна, аби схилити його до співпраці. Граф несамовито закохався у красуню. Це і не дивно – як згадує очевидець тих подій, графиня була невимовно прекрасна, немов богиня: “Одного разу вона одягалась у грецьке вбрання, іншого – в європейське. Вона викликала захват усюди, де з’являлась. Багато людей, намагаючись її розгледіти, ставали на лави.”
Шлюб з Потоцьким
Граф Потоцький не одразу дозволив собі почати стосунки графинею Вітт. Але довго утримуватися він не зміг. У 1792 у Яссах відбулися мирні переговори, у яких Софія виступала у ролі політичного агента. Саме там відбулося їхнє зближення та Станіслав Потоцький вирішив розійтися зі своєю дружиною. Юзефіна Потоцька відмовилась розлучатися. Тому Софія і Станіслав виїхали до Гамбурга і прожили там разом 2 роки. За цей час у них народилося двоє синів.
Повернутися на Батьківщину пару змусив чоловік Софії Йозеф Вітт. Він потребував графа Потоцького привезти додому його законну дружину. Тому вони вирішили розірвати попередні шлюбні обов’язки аби спокійно бути разом.
Саме по дорозі у Львів для розриву офіційних стосунків Софія відвідала парк “Аркадія” у містечку Небров, що біля Варшави. Вона була у захваті від екзотичних рослин, природи та елементів грецької культури, якими був прикрашений сад. І в одному із безлічі своїх листів до графа Потоцького Софія написала про свої враження від побаченого. Саме тоді виникла ідея створити подібний парк у володіннях Потоцького.
Йозеф зрозумів, що Софія вже до нього не повернеться і потребував викуп за дружину та обіцянку від Потоцького виховувати їх з графинею сумісного сина Яна де Вітт, якому на той час вже виповнилося 15 років. Вартість свободи Софії у загальній сумі сягнула 2 млн злотих. Не лише грошима було закрите це питання. Софія Вітте віддала Йозефу всі права на свої білоруські маєтки і виділила 400 тис. злотих для придбання ще одного маєтку.
Юзефіна Амалія Потоцька шукала підтримки у Катерини II та поскаржилася їй на ситуацію, яка склалася. Вона не хотіла розлучатися з графом. Софію цариця прирекла на закордонні поневіряння. Лише після смерті імператриці Потоцький отримав довгоочікуване розлучення і у той самий – 1798 рік закохані побралися у Тульчинському костелі.
Скромне вінчання було ж все-таки особливим. Молодят повінчали два священики: католицький і православний. Після одруження Софія стала однією з найбагатших красунь Європи.
Будівництво Софіївського парку в Умані
Після вінчання граф загорівся бажанням створити дивовижний парк, який по своїй красі затьмарив би всі інші. Місцем для здійснення цієї мрії було обрано урочище Кам’янка, яке знаходиться поблизу Умані. Так з’явився унікальний дендрологічний парк, який граф присвятив своїй коханій дружині та назвав її ім’ям – “Софіївкою”.
Вартість проєкту складала 15 млн злотих. Урочисто парк відкрили до дня іменин графині Потоцької. “Софіївка” – одне з найромантичніших місць Черкащини, де кожен куточок дихає коханням.
Руйнування родинної ідилії
Софія стала для Станіслава особистим райським Едемом і народила йому 7 дітей. Але вона ж і стала його загибеллю. Коли до них у гості приїхав дорослий син графа Потоцького Єжи, він спокусив свою мачуху. Потоцький дізнавшись про зраду тяжко захворів та у березні 1805 року помер, так і не пробачивши підлість дружини й свого сина.
Єжи і Софія ще деякий час були разом, але його залежність від ігор та розгульного життя змусили графиню розірвати цей зв’язок. Після цього вона дуже змінилася: почала активно займатися вихованням дітей, займатися справами, слідкувала за маєтками.
Смерть та поховання Софії в Умані
У 1820 році, Софія почала хворіти – у неї з’явилася злоякісна пухлина. Тож вона почала дарувати статки й маєтки рідним та близьким друзям. Заклала будівництво двох лікарень та забезпечила їм майбутнє утримання.
У 1822 році Софія померла, знаходячись у Берліні на лікуванні. Її поховали в Успенському соборі в Умані. Але трапилася дивна подія: в кам’яний надгробок графині Потоцької потрапила блискавка. Люди почали подейкувати, що Бог покарав її після смерті. Діти вирішили перепоховати прах матері та таємно перевезли його у Тальне, де у підземеллі родинної церкви вони тихо поховали її ще раз.
Дендрологічний парк “Софіївка” в Умані до цього часу приваблює безліч туристів та гостей своєю красою. У ньому увіковічнене велике кохання Станіслава Потоцького до своєї дружини.
