Побут, розбіжності в поглядах, постійна критика, відсутність довіри – практично всі ці речі складають базу для подальшого розлучення в юридичній формі. Так, розлучитися можна, не чекаючи відповідної відмітки в паспорті. Це рішення дається нелегко обом партнерам, особливо, коли в сім’ї є діти. Як визначити, що шлюб вичерпав себе, та про методи відновлення після розриву читайте далі на cherkashchanka.info.
Причини розлучення
Черкаський психолог Володимир Осичнюк вважає, що першим дзвіночком до розірвання стосунків у шлюбі є «ходіння по колу». Коли про проблему було проговорено неодноразово, але рішення так і не знайшлося, це момент, який змушує замислитись. Без сторонньої допомоги можна наламати дров. Звичайно, і поради спеціаліста не є ліками від розлучення, але ви хоча б спробуєте з’ясувати, у чому проблема, та знайти рішення.
А от психологиня Наталія Холоденко, родом з Черкас, пережила розставання з чоловіком на власному досвіді. Причиною цього рішення стали розбіжності в поглядах на роботу жінки. Вона планувала розвивати кар’єру в столиці, він не витримав ритму великого міста. Парі довелося розірвати стосунки попри наявність дитини.
Особливої гостроти питання розлучень набуло під час пандемії COVID-19, коли людей «зачинили» у квартирах. Тоді більшість сімей стикнулися з новим викликом – бути разом 24/7, не маючи змоги відволіктись на інші справи та побути наодинці. Це стало перевіркою для багатьох пар, в результаті якої пішла хвиля розлучень замість очікуваного, на думку влади, «бейці-буму». Це передбачив і черкаський сімейний психолог Станіслав Гурський. І дав поради, як зберегти шлюб в умовах самоізоляції.
Досвід з-за кордону
Близькі нашому менталітету причини розірвання шлюбу називають закордонні психологи. Американський психолог Джон Готман, відомий своєю роботою зі стабільності подружжя та прогнозування розлучень, вважає, що до розлучення ведуть шість причин. «Жорсткий старт» конфлікту, коли партнери використовують образливі жарти, сарказм та критику, висловлюючи проблему. «Чотири вершники Апокаліпсиса» в стосунках – критика, презирство, оборона та відгородження.
«Затоплення» – стійке відстоювання своєї позиції, непробивна критика, що «топить» опонента. Фізіологічні зміни під час обговорення проблеми, які не дають можливості знайти рішення (прискорення серцебиття, підвищення артеріального тиску, виділення адреналіну). Невдалі спроби «ремонту» стосунків. Негативні спогади, що домінують над щасливими моментами.
Як відновитися після розриву
Якщо жодні прийоми та поради спеціалістів не спрацювали, і ви вирішили поставити крапку, на вас чекає період відновлення. Психологиня Ірина Кулік пропонує звернути увагу на кілька моментів, які допоможуть обом колишнім партнерам «видихнути» та почати нову сторінку життя. Спочатку варто переформатувати свій усталений життєвий ритм та виділити час на роботу над собою. Скільки часу займає процес відновлення – питання індивідуальне й залежить від людини, її мотивації і потреб.
Відновіть спілкування з близькими людьми. Рідні, яким давно збирались написати чи відправити листівку, друзі, які виїхали за кордон чи живуть у сусідньому будинку, з якими давно збирались здзвонитись чи піти на каву. Саме час спробувати знову «потоваришувати» й знайти цікаві теми для розмови. Головне – не зводити діалог до проблеми розлучення й тупцювати на цій темі у кожній розмові.
«І наперед не варто ворожити, і за минулим плакати не варт» – так писала Ліна Костенко. Психолог радить не крутити в голові минуле, не згадувати сварки з колишнім чи колишньою, перегорнути цю сторінку й піти далі. В цьому допоможуть нові знайомства, які можна зав’язати у нових заняттях. Заняття спортом, уроки живопису чи гри на музичному інструменті, дискусійні клуби, театр – все це дає можливість відволіктись, отримати позитивні враження. Можливо, у вас було хобі, яке ви закинули через брак часу. Поверніться до справи й завершіть її. Це також дасть приємну емоцію.
Відвертий діалог із самим собою – це крок до розуміння, що ви потребуєте тут і зараз. А ще це можливість проаналізувати власну поведінку, зрозуміти, що зайве, а чого бракує. Це момент, де ви зізнаєтесь, що розлучення не мине швидко та безболісно, доведеться попрацювати над процесом відновлення. І один із таких методів – це складання планів на майбутнє. Все, про що колись мріяли, але боялися зробити, можна реалізувати. Головне – сфокусуватися на бажаному.
Далеко не всі мають розуміння, куди рухатися і що робити після розриву тривалих стосунків. На будь-якому з етапів відновлення можна звернутися до спеціаліста. Він допоможе розібратися, в якому стані перебуваєте у цей момент, що потрібно пропрацювати в собі, на що не варто зважати та які установки є коректними чи хибними. Почасти спілкування з психологом вибиває землю з-під ніг, адже усталені норми життя виявляються нав’язаними нам суспільством, якому, відверто кажучи, однаково, що буде з вами. То ж не забувайте про те, що у вас завжди є можливість звернутися по допомогу до третьої сторони й вилікувати душу «малою кров’ю».
Не забувайте про дитину
Найважче переносять розлучення діти, народжені в шлюбі. І про це мають пам’ятати обидва батьки. Черкаська психологиня Людмила Бондаревська акцентує увагу на цьому аспекті та радить колишньому подружжю скористатися деякими порадами, щоб зменшити напругу та шкоду дитині від процесу розлучення. Розставання не повинно стати змаганням за прихильність дитини. Вона має розуміти, що як раніше вже не буде, жити доведеться здебільшого з одним із батьків, але у неї лишають мама й тато. Дорослі ж мають відповідати своєму статусу, підтримувати здорове спілкування один з одним, особливо в присутності малечі.
На вас чекає важлива розмова – дитина повинна дізнатися про рішення щодо розлучення не від сусідського друга чи бабусь під будинком, а від вас особисто. І це повинно прозвучати спокійно, у присутності всіх членів сім’ї. Звинувачення, критика один одного, агресія – все це зробить новину болючішою. Не варто підштовхувати дитину до думки, що причина розриву стосунків між батьками ховається в її поведінці. Тож діяти варто обережно і з повагою один до одного. Рішення має бути виважене та остаточне.
Вирішувати, із ким буде проводити основний час дитина, мають партнери. Перекладати це питання на дитину не є нормою. Буде складно й боляче, але варто пам’ятати про повагу один до одного та домовитися «на березі» про те, хто і скільки часу проводитиме зі спільною дитиною. Хоча буває, що діти свідомо обирають когось із батьків для спільного проживання. На це також варто зважати. До речі, план подальшого життя полегшить розставання усім учасникам процесу. Варто зберегти речі, до яких звикла дитина: походи в кіно чи зоопарк щомісяця, відвідування улюбленого кафе, зустрічі з ріднею.
Але не всі дорослі готові до нового етапу життя і до завершення роками укладеного життя. Дві найпоширеніші помилки, які можуть робити колишні чоловік та дружина, це продовжувати звинувачувати один одного у всіх гріхах або ж «забути» про існування партнера й дитини. У таких випадках в дитини може виникнути образа на одного з батьків за те, що покинув сім’ю, на іншого – що довів до цього ситуацію. Якщо емоції беруть верх, допомогти владнати це зможуть спеціалісти. Їхня підтримка дозволить зберегти стосунки екологічними в процесі розриву й після нього.
