Перша жінка-лікар на Черкащині: що відомо про Катерину Ниточаєву?

З-поміж багатьох видатних постатей нашого великого Черкаського краю, ми вирішили розповісти історію саме Катерини Ниточаєвої – першої лікарКи на Черкащині. Більш детально про це у нашому матеріалі на сайті cherkashchanka.info.

Дитинство та юність Катерини Ниточаєвої

Життя Катерини Ниточаєвої дуже відрізняється від долі тогочасних дівчат. Пов’язано це з тим, що жіночої освіти просто не було на території тогочасної росії доби царизму. Але тим не менш, дитинство дівчини визначило її подальший вибір, як професійний так і життєвий. Вірогідно, народилась вона 22 липня 1877 року в Київській губернії (сучасна територія Черкащини), однак точне місце народження історикам невідомо. Росла в сім’ї військового лікаря, який, на превелику печаль, загинув від інфекційної хвороби після воєн 1877-1878 років. Важка подія в житті сім’ї породила ідею в свідомості дівчинки стати лікарем. Обрала вона зовсім близький для себе профіль – інфекційні хвороби. 

Школа у дівчинки була одною з перших, в якій навчали жінок, називалась вона Києво-Фундуклеївською гімназією. В своїй назві вона носить ім’я колишнього губернатора Києва Фундуклея Івана, який віддав свою садибу заради того, щоб заснувати там школу, та, більш того, він щорічно спонсував школу, аби вона не припинила своє існування. 

Навчалась Катерина в школі 6 років. Вивчала там польську, французьку, німецьку та російську мову, Закон Божий (чи можете ви уявити: слово росія і Закон Божий в одному реченні), природознавство, арифметика, географія, малювання, музика, рукоділля, спів і інші предмети. Варто сказати, що освітній шлях Ниточаєвої не був простим, проте, тим  не менш, він був не даремний, адже ця жінка змогла стати одною з визначних діячів черкащини в, на той час, світі, що давав  можливість пробитися лише чоловікам.

Навчання на лікаря

Після Києво-Фундуклеївської гімназії Катерина прийнята рішуче рішення – вступити на курси з медицини, що проводив пан Лесгафт у м. Санкт-Петербург. Там Лесгафт заснував академію, де навчав усіх, хто міг заплатити, багатьом медичним професіям. На жаль, Катерина змогла провчитися на цих курсах усього рік, оскільки грошей їй просто не вистачало. Довелося імпровізувати та перепоступати в інший навчальний заклад, який пропонував коротший термін навчання або нижчу вартість. Такий заклад знайшовся в Москві. 

Завдяки московським курсам Катерина з легкістю здобула професію акушерки. На той період у російській імперії це було найвище медичне “звання”, яким могла оволодіти жінка. Після завершення навчання Катерина їде працювати акушеркою в район сучасної Московської області, згодом – переїхала до Воронезької губернії. 

Очевидно, робота всього лише акушерки амбіційну Катерина не влаштовувала. Перед нею стояла інша, більш масштабна, задача – освоїти професію повноцінного лікаря, якою володів батько Катерини. 

Задля досягнення поставленої цілі було необхідно поступити в медичний університет. У ті часи це було практично неможливо для жінки. Окрім цього Катерині заважав і її фінансове положення- їй просто не вистачало грошей на освіту. На посаді акушерки їй платили небагато. До того ж Катерина була змушена доглядати за своєї хворою матір’ю та утримувати маленького сина, який тільки-но народився. Батько сімейство покинув майже одразу. 

Враховуючи обставини, Катерина була змушена переїхати до Одеси, адже саме в цьому місті вона могла поєднувати роботу з навчанням. Там Катерина вступає в медичний університет та влаштовується на посаду завідувача дитячим будинком на Хаджибейському лимані. 

У 1907 році Катерина таки змогла вступити на медичний факультет Одеського інституту, зарахована вона була одразу на 3 курс. Навчання тривало повні 4 роки і завершилося у 1911 році: тоді Катерина отримала свій омріяний диплом лікаря. Катерина вивчилася на врачиню в області інфекційних захворювань і відтоді вважалась першою черкащанкою, що змогла опанувати професію лікаря. Перші роки після випуску з університету Катерина присвятила боротьби зі спалахами епідеміологічних захворювань у різних куточках російської імперії. 

Нарешті – у 1913 році – Катерина повернулася на терени сучасної України. Вона почала працювати в Києві. Тут проводилася конференція з боротьби з найбільш небезпечними епідеміями, на якій видатні лікарі та вчені з усієї імперії представляли свої роботи. На цьому з’їзді чоловіки були абсолютною більшістю – жінок можна було перерахувати на пальцях, однак серед них була й наша Катерина Ниточаєва. 

Останній пацієнт Катерини Ниточаєвої

На початку 20 сторіччя на території сучасної Черкащини регулярно спалахували різного ступеню важкості пандемії: грип, тиф, віспа і тд. Це викликало неабияке занепокоєння в усіх лікарів російської імперії. У зв’язку з цим наприкінці 1913 року Катерина була направлена у Черкаський повіт, де стрімко поширювалась епідемія сипного тифу. Наша лікарка приїхала в м. В’язівок, що наразі є селом у Звенигородському районі, в якому понад 50% жителів хворіло на тиф. 

Першою справою в місті стала організація лазарету, де Катерина приймала хворих чи не цілодобово. Імпровізована лікарня не могла забезпечити достатньої стерильності у власному приміщенні, проте такі умови не зупиняли Катерину і їй доводилося працювати бодай якось, аби рятувати життя численних пацієнтів. Носіїв захворювання було настільки багато, що Катерині довелося навіть новий рік зустрічати біля ліжка одного зі своїх пацієнтів. На жаль, робота за таких умов мала серйозні для здоров’я лікарки наслідки.

3 січня Катерина відчула, що захворіла, однак не надала цьому значення і продовжила працювати. Уже через два дні – 5 січня – наша героїня навіть не могла встати з ліжка. До неї прибули місцеві лікарі та поставили очевидний діагноз – сипний тиф. У той же день Катерину перевезли в Олександрійську лікарню, що знаходилася в Києві – там проживали мати та син лікарки. Попри намагання лікарів, смерть настигла Катерину Ниточаєву дуже скоро – 15 січня 1914 року. 

Пам’ять про першу лікарку на Черкащині

Звичайно, ніхто не забуває вшановувати пам’ять таких вагомих постатей, як Катерина Ниточаєва. Так, на честь Катерини у В’язівку зроблено стенд, у якому розповідається про життя та діяльність молодої лікарки. Також про Катерину Ниточаєву часто пишуть черкаські науковці та журналісти. У Черкаському краєзнавчому музеї Катерині присвячена ціла експозиція. Там можна ознайомитися з особистими речами лікарки та подивитися на її портрет. 

Зокрема, про Катерину є ціла стаття у книзі «Заради здоров’я, заради життя», їй присвячено текст «Рятівниця і подвижниця». Також у приміщенні В’язівської лікарні встановлено меморіальну дошку на честь К. М. Неточаєвої. 

Якщо підсумовувати викладений вище матеріал, то можна сказати, що Катерина Ниточаєва зробила вагомий внесок у життя всіх жінок, що мріють стати лікарками. Можливо, якби не було прецеденту Катерини, черкащанки так ніколи й не наважилися опанувати “чоловічу” професію. Завдяки Катерині зараз у черкаських медичних школах та академіях жінок навчається навіть більше, ніж чоловіків. Це і є головний результат намагань Катерини! 

Маємо надію стаття виявилася для вас корисною і ви розповісте про неї своїм знайомим. Дякуємо за увагу!

.,.,.,.