Діабет дуже впливає на наші емоції, а емоції впливають на діабет. Ця залежність видно з початку хвороби, адже діагноз зазвичай супроводжується такими почуттями, як сум, горе, жалоба, гнів, вина. Це нормальна реакція на зміну, що відбулася з нами. Коли сильні емоції (що нагадують симптоми депресії) тривають довше або коли вони з’являються раптово після багатьох років хвороби, може знадобитися допомога фахівця.
Діабетичне вигоряння
Діабетичне вигоряння або т.зв. діабетичний дистрес (буквально відчай через діабет) зустрічається у 10-40 відсотків діабетиків (залежно від дослідження) і зазвичай потребує втручання, наприклад, консультації психолога, а іноді і психотерапії та фармакотерапії. Однак це не єдиний приклад впливу хвороби на наш емоційний стан. Воно змінюється в залежності від рівня цукру в крові, під час різких коливань рівня глюкози в крові і часто… побачивши високий результат на глюкометрі. Одні реагують на гіперглікемію смутком, інші — гнівом, але навряд чи хтось (емоційно) байдужий до неї.
Основна причина важких емоцій, пов’язаних з діабетом, у більшості пацієнтів – це вигоряння від багатьох повсякденних завдань, що виникають внаслідок хвороби. Це своєрідна матеріальна втома. Щоденні виміри, розрахунки, нормальна та неправильна глікемія, регулярні відвідування лікаря, труднощі у трудовому житті, відсутність підтримки з боку родичів…
Факторами ризику поганого настрою або навіть депресії діабетиків також є деякі риси характеру, наприклад, перфекціонізм, підвищена потреба в контролі. Зрештою, неможливо підтримувати ідеальний цукор у довгостроковій перспективі. Хтось мужньо переносить той факт, що хвороба диктує нам умови, а для когось це додаткове джерело стресу.
Психологічні проблеми, викликані діабетом, торкаються як самих пацієнтів, а й їхніх родичів, і насамперед батьків дітей із діабетом. Коливається цукор – це вагання.
Втома від хвороби – один із прикладів того, як вона впливає на емоції. Але не єдина. Ми можемо дізнатися про наш емоційний потяг до цукру під час епізодів гіпо-і гіперглікемії. З гіпоглікемією ми можемо сумувати, збивати з пантелику і змиритися. Діти в такому стані, як правило, плачуть чи навпаки — щасливі та «повні енергії». Тип емоції — це індивідуальне питання, але безперечно, що раптові зміни настрою, що переходять від великої радості до відчаю і навпаки, мають бути сигналом для перевірки рівня глюкози в крові. При гіперглікемії, нервозності та т.зв. «лютість». Ми роздратовані, ми швидко підвищуємо голос, підлітки говорять частіше, і досить легко вивести всіх з рівноваги.
Емоційний підхід до цукру
Що стосується емоцій та діабету, важливо уникати їх при оцінці самоконтролю. Те, що у нас є «поганий цукор» (має на увазі високий), не означає, що ми «погані» або що ми знову зробили щось не так. Такий діабет його не можна повністю контролювати, і не можна припускати, що будь-яке відхилення від норми цукру є результатом тільки нашого нагляду. Іноді це стрес, іноді погано надходить інсулін. І навіть якщо це помилка, ми маємо на це право.
Ця порада насамперед призначена для батьків дітей з діабетом. Якщо ви гніваєтеся на дітей, коли у них гіперглікемія, кричіть на них, питаєте: «Що ви знову робили?» Тоді ви вчите їх, що гіперглікемія – це щось погане, чого їм слід соромитися. Але ганебного в цьому нічого не повинно бути, якщо дитина дотримувалася всіх правил.
Для психічного здоров’я всієї сім’ї найкраще ставитися до глюкометра як до термометра, тобто до пристрою, який показує, чи ми здорові чи потрібно прийняти таблетку, щоб знизити температуру. Результат високого рівня глюкози в крові також каже нам лише про те, що нам треба якось відреагувати. Якщо можливо, звичайно, ви повинні вчитися на своїх помилках і намагатись уникати подібних ситуацій у майбутньому. Але пам’ятайте — це також не завжди можливо. Тож нема чого «накручувати» негатив. Тому що такі емоції лише заважають самовладанню.
