Вишиванка – код нашої української нації. Це не просто одяг – це частина душі кожного українця. Адже з давніх-давен наші пращурі прикрашали свій одяг орнаментами.
Наші прабабусі та бабусі вірили в те, що вони можуть захистити своїх рідних за допомогою вишивки. Адже кожен її елемент має сакральне значення, дарує захист та добру долю. Більше на cherkashchanka.info.
Сучасні вишиванки у Черкасах
Черкащина славиться вишитими сорочками та рушниками. У Черкаському краєзнавчому музеї можна особисто наживо побачити, як майстрині минулого створювали справжню красу із полотна та ниток.
У 21 сторіччі вишиванка стала надзвичайно популярним святковим буденним одягом. І сучасні орнаменти поєднують у собі старовинні елементи і символи нашого часу. У місцевих магазинах етноодягу великий вибір вишиванок та вишитих суконь, які можуть придбати собі черкаські панянки.
Також у нашому місті є дизайнери, які популяризують українське національне вбрання та створюють надзвичайно яскраві колекції вишитого одягу.
Родина Теліженків створює вишитий одяг, картини, ікони, аксесуари та сувеніри. Ірина Дика створює колекції верхнього одягу у етнічному стилі, які дуже популярні серед черкащан: корсетки, свити, сукні, сорочки.
Історія вишивки на Черкащині
У минулому вишиванням займалися зазвичай матері, які вкладали всю свою любов та душу у процес, аби одяг був оберегом для їхніх дітей та чоловіка. Деякі майстрині на Черкащині і зараз вишиваючи рушники та сорочки підходять до цього процесу серйозно і завжди працюють лише в гарному настрої та помолившись перед цим. Раніше у процесі вишивки обов’язково читалися молитви, адже вважалося, що вони заряджають вишиванки позитивною енергією.
Сучасні історики не можуть вказати точний час виникнення вишиванок на території України. За певними даними вони з’явилися ще за часів палеоліту. На Чернігівщині було знайдено найдавніші зразки вишитих лляних сорочок. 
На території Черкащині також були знайдені сліди трипільської культури. Достеменно відомо, що трипільці, проживаючи ще 6000 років тому, вже прикрашали свій одяг вишивкою. На жаль, які саме візерунки вишивались на одязі можна зрозуміти лише зі статуеток та малюнків на гончарних виробах.
У часи Київської Русі вишивання почало активно розвиватися, як мистецтво прикрашання одягу. У цей період зародилися перші вишивальні школи, які почала засновувати сестра Ярослава Мудрого – Анна.
Вишивка часів Київської Русі відрізняється використанням шовкових, золотих та срібних ниток. При церквах та монастирях з дитинства дівчата навчалися прикрашати вишивкою одяг з парчі та оксамиту, а також декорувати його дорогоцінним камінням та перлами. Таке вбрання готувалося для знаті, а звичайні люди використовували рослинне полотно та чорні і червоні нитки для його оздоблення.
У 16-17 сторіччі вишиті сорочки стали більш схожими на сучасні. Орнаменти козацької доби дійшли і до наших часів. Для козаків вишита сорочка була певним оберегом у бою. Вони вірили, що вона захищає їх від полону та смерті. Козацькі пояси, якими вони підперезувались, також могли мати оздоблення виконане тамбурним швом.
Раніше вишивка несла в собі певну інформацію, кожен її елемент мав конкретне значення. Наші пращури вірили, що певний символ або їх поєднання можуть принести в життя як успіх, здоров’я, щастя так і лихо. З часом ці вірування зникли і люди вже не дотримуються традиції обирати собі вишиванку за значенням символів на ній.
Символізм вишиванки – як правильно вибрати собі вишиту сорочку
У Черкасах є багато магазинів, де можна придбати сучасну вишиванку, яка буде для вас чудовим святковим і буденним одягом. На Центральному ринку також можна знайти безліч місць, де продають українське національне вбрання. Але як правильно вибрати собі сорочку чи сукню, спираючись на її символізм?
Символи, які мають позитивний аспект:
- геометричні візерунки означають природні стихії та символізують родючість землі;
- вважається, що рослини і квіти на вбранні символізують родинне щастя, материнську любов;
- тварини з давніх-давен були символом достатку, довголіття та вірності.
Колір також відіграє велике значення:
- білий означає чистоту та цноту;
- чорний – смуток;
- червоний – дає наснаги і дарує життєву силу;
- зелений – природне здоров’я та спокій.
Особливості черкаських вишиванок
Самі сорочки шилися з домотканого полотна, для якого зазвичай використовували льон та коноплі. Нитки також виготовлялися із конопель. Їх виварювали у травах або запікали, щоби надати їм потрібний колір.
На середній Наддніпрянщині, до якої відноситься Черкащина, до 19 сторіччя використовувалися наступні види орнаменту: геометричні, рослинні та тваринні. На території нашої області найбільш популярним рослинним орнаментом була пшениця. ЇЇ зображували у вигляді вишитих крапок. Поширеним було поєднання червоного і чорного кольорів. Весільні ж сорочки вишивали білими нитками, як символ чистоти нареченої. 
Популярними також були різноманітні техніки прикрашання одягу: вирізування візерунків, мережкування (витягування ниток). Також на початку 20 сторіччя черкащанки почали оздоблювати сорочки “мильною” або брокарівською вишивкою. Це були псевдо народні орнаменти, які поширились Україною завдяки найдешевшому брокарівському милу, у подарунок до якого йшли різноманітні схеми вишивок. Основними їх мотивами були квіти.
Існує певна відмінність між технікою створення вишиванок правобережної та лівобережної Черкащини. Наприклад Золотоніщина і Драбівщина славилася вишиванками, які збиралися кольоровими нитками по швах та мали більш широкі рукава.
За словами Ольги Мартинової – черкаської майстрині вишивальниці, для вишиванок нашого регіону характерні наступні орнаменти: ягоди, виноградні грона, маленькі квіти, ромби (як символ родючості). Особливістю рукавів є горизонтальні узорні лінії вишиті червоними нитками, інколи з додаванням золотистого відтінку.
За словами майстрині спочатку вишиванки робили чисто білими, вишиваючи їх світлими нитками, без кольорів. Такий одяг завжди був дорожчий, оскільки потребував великої майстерності. Вже з часом з’явилися вишиванки з орнаментами яскравих кольорів. 
Раніше жінки займалися вишивкою гуртом, влаштовуючи собі вечорниці. Вони збирали сорочку, вишивали, пришивали до низу сорочки підтичку, яка також мала орнамент. ЇЇ якщо вона порвалася чи замастилася, з часом замінювали на іншу. Вишивка на рукавах і підтичці могла мати різні орнаменти і навіть техніку виконання вишивки.
