Самостійна дитина – мрія чи реальність? Є безліч ситуацій, коли батьки як не стараються, але нічого не виходить. Здавалось би, вже дорослий, проте всі спроби йдуть нанівець, розповідає “Cherkashchanka.info”.
Що таке самостійність?
Самостійність – це здатність або вміння ставити перед собою ціль і досягати її самостійно. Надалі цей важливий фактор має бути одним із основних, адже самостійна людина може контролювати власне життя, мати глобальні цілі і менш масштабні і досягати їх. Тому звичка до самостійності – необхідність задля безпеки і успішного дорослого життя.
Самостійність залежить від того, як її сприймають батьки. Якщо вони постійно виконують елементарні прості життєві завдання замість того, аби розповісти і показати, як необхідно вчинити, дитині буде дуже складно в старшому віці.
Часто виникає ситуація, коли батьки роблять за дитину все і навіть більше щиро не розуміючи що не так. Адже вони люблять свою дитину і піклуються про неї.
Іншою причиною може бути і занадто велика схвильованість за дитину, щоб не впала, щоб не забилась і .т.д. Проте, хвилюватись буде потрібно, коли дитина в більш дорослому віці не зможе про себе подбати.
Така своєрідна “Ведмежа допомога” від батьків подавлюватиме дитячу ініціативність, цікавість та мотивацію.
Як привчити дитину до самостійності?
Звичка до самостійності – важливий етап в розвитку дитини. Багато педагогів і психологів досліджували цей аспект і їх думки збігаються – дитині необхідно бути самостійною.
Марія Монтесорі зробила неймовірний вклад в спадщину педагогічних знань. Вона стверджує, що біологічно перші спроби самостійності з’являються ще у 2-3 місяці, як тільки малюк вчиться тримати голову. Тому вона радить стежити за проявами вмінь і за розвитком дітей, щоб не пропустити той момент, коли потрібно буде дати дитині шанс зробити все самому. Також не квапте малька, він буде робити повільніше, бо лише вчиться. Батькам слід проявити терпіння. А для того, щоб його розвиток був безпечним, приберіть всі небезпечні предмети подалі з дитячого простору.
Обов’язково дитину потрібно хвалити,навіть якщо нове вміння, ще не зовсім точне. Це мотивує. А от сварки і критика тут недоречна адже кожен може зазнати невдач, навіть дорослий.
Дитина має розуміти, що всі її вчинки мають наслідки. Дозволяйте обирати , відстоювати свою думку, але все має бути в міру.
Велику помилку допускають бабусі, дідусі і батьки теж. Не варто говорити дитині “не лізь, впадеш”, адже хочеться зробити навпаки, а замінити слова на “будь обережним, тут високо”. Вірте в свою дитину.
Самостійність дуже хороша і важлива риса. Вона робить стосунки батьків з дитиною більш дорослими, а дитину впевненішою в собі. До того ж, самостійні діти в дорослому житті стають більш цілеспрямованими, дисциплінованими і впевненіше йдуть до своєї мети. А батьки мають перед собою важливе завдання. В непрості життєві етапи, коли здається, що на шляху лише складнощі і перешкоди, кожна дитина потребує підтримки, щоб вистачило сили все побороть.
