Фізичне, сексуальне, психологічне й навіть фінансове – таким може бути насилля в сім’ї. Зазвичай, сторонні не помічають нічого критичного у поведінці людей, які живуть в страху перед партнером. Бо ж розповісти комусь про свою проблему жертви насилля бояться та соромляться. Ще гірше, коли агресивне поводження із членом сім’ї вважається нормою. Таким людям необхідна підтримка та допомога. Більше на cherkashchanka.info.
Як розпізнати насилля в сім’ї?
У суспільстві закріпилась думка, що насильство – це протиправна фізична дія однієї особи проти іншої. У Черкаському обласному центрі соціальних служб зазначають, що насильство – це ще й бездіяльність члену сім’ї стосовно партнера. Наприклад, фінансове обмеження, відсутність опіки, уваги в критичний момент. Жертвами насильства в родинах можуть бути й діти.
Спеціалісти центру посилаються на американське дослідження, де розрізняють чотири стадії насильства, що замикають коло: акт насильства, примирення, «медовий місяць», зростання напруги. Розірвати це коло можливо, звернувшись по допомогу. Проте більшість жертв не можуть зробити з певних причин. То ж близькому оточенню – сусідам, друзям, рідні, не варто ігнорувати наступні сигнали, визначені командою програми Фонду ООН.
Синці, подряпини, рани, які жертва приховує, мають викликати запитання. Як і розмови про поганий сон, постійну тривогу та збудженість, різке зниження ваги. Про негативне ставлення в сім’ї може говорити й різка втрата інтересу до хобі та небажання виходити в люди й спілкуватися з близькими. Це одразу стане помітним, якщо ще нещодавно ця людина поводилася кардинально інакше. В такому випадку потрібно поговорити про ймовірне насилля, підвести до думки, що цього терпіти не можна й такі страждання не є нормою в здоровій родині.
Допомога жертвам насилля
У Черкасах існують телефони довіри, за якими жертві насилля в сім’ї нададуть консультацію, як діяти. Одна з таких «гарячих ліній» – 15-47, де приймають дзвінки не лише від людей, що терплять насильство, а й надають допомогу в разі незаконній торгівлі людьми чи насильству стосовно дітей. Також можна звернутися в Черкаський регіональний центр з надання безоплатної правової допомоги. У такому випадку клієнт отримує юридичну допомогу на безкоштовній основі, якщо справа про насильство дійде до суду. Безоплатну правову допомогу можна отримати звернувшись за телефоном національної лінії підтримки: 0-800-500-335 або 116-123 для мобільної мережі.
Діє в місті й кризовий центр для жінок, що потерпали від дій сімейного тирана. Соціальний заклад «Мережка» підтримує міська влада, виділяючи кошти на його функціонування. Тут знаходять притулок не лише самотні жінки, а й мами з дітьми, а від початку повномасштабного вторгнення – жінки зі статусом ВПО. Тут безоплатно надають юридичні консультації, із постраждалими працюють також психологи. Працівники центру допомагають знайти роботу та нове житло. Якщо жертва насилля вирішила звернутися самостійно, при собі потрібно мати документи, що засвідчують особу та довідки про обстеження на наявність хвороб. В екстрених ситуаціях жінок приймають цілодобово та без документів.
Окрім цього, в місті працює обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Тут приймають цілодобово й надають допомогу малечі, що опинилася без батьківської опіки або ж перебувала в неналежних умовах чи постраждала від насильства. Також діють ще п’ять установ, підпорядкованих державі, де можуть розглянути звернення громадянина й допомогти у вирішенні питань щодо насильства в сім’ї.
Підготувати шляхи відступу
Якщо обставини складаються так, що жертва хоче піти з дому, але боїться зробити це відкрито, є кілька порад, як підготуватися. Варто зробити додатковий набір ключів, про які партнер не знатиме. За можливості мати певний запас коштів. Фіксувати у щоденнику події та ситуації, що відбуваються вдома, та реакції на них. Останнє дасть можливість осмислити ситуації, усвідомити рівень небезпеки та не доводити стан речей до критичного рівня. Заздалегідь проконсультуватися у спеціалістів служб підтримки, як діяти у разі агресивної поведінки партнера. Налагодити контакт з соціальним працівником чи співробітником місцевого центру допомоги.
Після того, як жертва насилля опиняється у безпечному місці подалі від кривдника, настає період адаптації та відновлення. Спеціалісти стверджують, що не одразу людина ставить крапку в аб’юзивних стосунках. Той, хто пережив тиск й покинув домівку, може повернутися через, наприклад, фінансову залежність, вплив соціуму («дитина повинна мати обох батьків», «в тебе ще не все так страшно», «б’є, отже, кохає»), емоційну залежність до партнера. Ці люди мають налаштувати себе на тривалу роботу над собою і глибокий аналіз стосунків.
Має пройти п’ять стадій відновлення: заперечення факту насильства, гнів на партнера за скоєне, пошук рішень, щоб зберегти стосунки, депресія у результату остаточного розриву (яким складним не видалося б життя із тираном) та прийняття того, що крапку нарешті поставлено. На будь-якому з цих сходинок може знадобитися допомога спеціаліста, і звертатися за нею не є чимось ганебним. Навпаки, підкріпившись допомогою кваліфікованої людини, користі та зросту в справі буде більше.