Черкаський міст Кохання звели у парку «Сосновий Бір» у 1969 році. Відтворений у формі такої собі арки, яка з’єднує між собою два пагорби, а між ними глибокий тридцятиметровий яр. Міст дуже полюбляють як черкащани, так і гості нашого міста.
Довжина його сягає 66 м, найвища точка – 26 м. З мосту кохання відкриваються мальовничі краєвиди Дніпра і парку. На його перилах видряпані любовні послання і скрізь все завішано замочками різних розмірів, які символізують вічну любов. Звичай завішувати перила замочками прийшла в Україну з Італії. У Римі і Флоренції закохані полюбляють обвішувати ними не тільки мости, а ще й ліхтарі. Інколи конструкції не витримують і рушаться, замки потім зрізають. Але це не зупиняє закоханих і замочки з’являються знову.
На черкаський міст Кохання приходить кожного дня велика кількість людей. Це діти з дорослими, молодята, закохані парочки. Вони милуються краєвидами, фотографуються. Жодне весілля не проходить без відвідування мосту Кохання. Тут закохані традиційно відкривають пляшку шампанського, фотографуються і вішають на перила свій замочок на щастя і вічну любов. Але попри таку романтику цей міст місцеві називають «мостом самогубців», бо за свій поважний вік він пережив як і щасливі моменти, так і фатальні. Розкриваємо тему у нашому матеріалі на сайті cherkashchanka.info.
Зведення мосту Кохання у Черкасах
Будували міст Кохання робітники підприємства «Мостопоїзд». Розробками технічної документації займалось підприємство «Одесапроект». Металевий каркас мосту був виготовлений у Дніпрі і доставлений до Черкас залізницею. Для зведення мосту потрібно було десь знайти 400-тонний кран. Такий був у наявності в Черкаського хімкомбінату, він пообіцяв його дати, але згодом щось пішло не так і керівництво змінило свої плани. Прийшлося монтувати своїми силами. Працівники мостопоїзду вирішили змонтувати міст за допомогою мачтового методу: 66-метрову конструкцію поклали уздовж яру, а потім підняли на 26 м і розвернули за віссю. Так був зведений романтичний міст Кохання. З ранку до пізнього вечора по мосту гуляють сімейні пари з дітьми, молодята, закохані, а вночі він притягує відчайдухів-романтиків.
Романтично-моторошний міст Кохання
Дурною славою живе міст Кохання дуже давно. Жителі нашого міста неодноразово чули розповідь про наречену, яка зірвалася з мосту, коли позувала для фото в день свого весілля. Бідний наречений не пережив цього горя і вистрибнув з вікна своєї квартири. І це тільки найперший випадок серед низки інших самогубств. Міст має висоту чотирнадцятиповерхового будинку, тому з нього постійно хтось падає раз чи більше на рік. При цьому ніхто не знає чи всі ці люди пішли з життя по своїй волі.
Парк «Сосновий Бір» знаходиться в межах міста, густо засаджений соснами, дубами. Усамітнитись не проблема, як вдень так і вночі. Рахунки з життям тут зводять стрибком у прірву. Другий випадок стався з викладачем місцевого ПТУ. Найкращий вчитель з усього педагогічного колективу, ніхто навіть подумати не міг, що таке могло статися. Розлучився з дружиною, напився і вистрибнув з мосту. Трагедія, як для сім’ї, так і для суспільства загалом. І пішло-поїхало, так би мовити – закрутилося. Відтак міст Кохання відкрив сезон полювання, майстерно забираючи життя у відчайдухів, 30-метрова прірва живим не відпускає нікого.
Жертви мосту
В наші часи, року 1998, незрозумілою стала смерть волонтера Корпусу Миру із Америки, йому виповнилося лише 26 років. Невже студент, ведучий новин, приїхав до Черкас для цього? Потім знов, у квітні 2009, з мосту стрибнула жінка на очах у дітей і дорослих, котрі радісно відзначали весілля. У червні того ж року під мостом виявили тіло 19 –річної дівчини, причина смерті-падіння з висоти.
До Черкасс в той час завітала «Битва екстрасенсів» з телеканалу СТБ. Вони проводили власне розслідування. По їх відчуттям черкаський міст Кохання несе в собі дуже негативну енергетику. Місце, на якому він був зведений- жахливе. І ось чому.
Яр під мостом у 1938-40-х роках став місцем масових розстрілів НКВД. Це братська могила замучених і замордованих радянським режимом ні в чому невинних людей. За словами екстрасенсів це місце має чорну енергію, там відчувається дуже багато неупокоєних душ, які померли не своєю смертю. Священики їх не відспівали, за них ніхто не помолився. Це ніби воронка, чорна діра і вона постійно підживлюється душами нових нещасних.
Найбільше загиблих було у 2016 році. На початку літа з мосту стрибнув чоловік 35 років, який не приходячи до тями помер у реанімації. Через пару днів уночі рахунки з життям звів юнак 18 років. Його батьки дуже сумнівалися у самогубстві, тому припустили, що з мосту його скинули, коли він перебував без свідомості. І то була не тільки версія батьків. Наприкінці літа ще два випадки. Один з яких щасливий, бо в останню мить охоронець парку зміг зупинити дівчину, яка перелізла через перила і хотіла стрибати. А другий випадок – 16 річний юнак покінчив життя, стрибнувши з мосту – поруч не виявилось тих, хто міг би допомогти. Восени того ж року сталося ще два самогубства. З мосту стрибнула жінка 41 року і чоловік 36 років. Взимку стався ще один щасливий випадок. Професійний рятувальник прогулювався поряд і побачив хлопця, який сидів на перилах. Він майстерно його підхопив, чим врятував йому життя.
Спроби убезпечення мосту Кохання
Неодноразово міст Кохання пробували убезпечити. Так, у 2016 році на вхід і вихід з мосту встановили ворота, зроблені з дерева та металу, щоб завадити проходу на міст у темну пору доби. Не спрацювало.
Потім, через рік, взимку, знов тимчасово закрили міст Кохання через можливий травматизм відвідувачів. Покриття мосту зроблене з деревини і тому будь-яка суміш проти ожеледиці може зіпсувати його якість, тому вирішили не ризикувати. У Черкасах містяни почали збирати підписи для електронної петиції з проханням встановити на мосту Кохання відеокамери. Мониторинг цієї ділянки дозволить вчасно реагувати на прояви самогубства, нещасні випадки і направляти патруль для збереження життя.
На жаль, петиція не набрала необхідну кількість голосів. В 2019 році міст закрили на реставрацію, а згодом і на капітальний ремонт. Міст загородили високим парканом, тому бажаючим скоїти самогубство перелізти через нього непросто . Дизайнери Черкас обговорювали проєкти з встановлення над пішохідною частиною мосту такої собі прозорої арки з пластику і алюмінію, розробили ескіз. Далі потрібно узгодити все з інженерами, порахувати вартість робіт.
Ця арка над мостом не буде заважати милуватися місцевими красотами, але саме головне те, що вона захистить від стрибків і падінь з необережності, тобто врятує не одне життя. Також конструктори пропонували встановити сітку під мостом і встановити потужну підсвітку у вечірній і нічний час. Керівництво «Дирекції парків» вислухало пропозиції, але нічого не змінило. Воно зіслалося на те, що все одно знайдуться бажаючі, які заради задоволення спеціально будуть стрибати на цю сітку, а якщо вже сітка обірветься, бо вона ж не вічна, хто буде відповідальним за нещасний випадок незрозуміло. Тому від цієї ідеї з сіткою відмовилися. Але виділили мільйон гривень на реконструкцію дерев’яного покриття мосту. Вирішили повністю демонтувати старий сосновий настил, який з часом втратив міцність.На заміну поклали деревину з акації, яка служитиме набагато довше, а металеві перемички перефарбували у сірий колір.
Для одних міст Кохання – це місце, яке поєднує двох людей, для других це місце смутку і трагедії. І для того, щоб унеможливити останнє, наші чинці повинні займатись не популізмом, а зробити вже останній і остаточний крок для убезпечення цього місця. Потрібно закласти кошти в бюджет, запросити архітекторів, інженерів, дизайнерів для втілення проекту у життя. Розробити такі огорожі, котрі не несли б додаткового навантаження на міст. Зробити міст Кохання безпечним, адже це родзинка нашого міста, це романтичне місце, де зупиняються весільні кортежі, призначають побачення закохані, зізнаються у коханні і пропонують руку і серце.
