Творча майстерня черкаської родини Теліженків відома далеко за межами України. Її душею та натхненницею є видатна мисткиня, відомий дизайнер та модельєр, Заслужений художник України Олександра Теліженко. Більше на cherkashchanka.info.
Фото Олександри Теліженко
Вишивала рушники, а вишила долю
Шлях до успіху майбутньої художниці розпочався у Звенигородці 30 березня 1952 року у робочій родині Василя та любові Погорілих, де крім Олександри виховувалися ще двоє дітей – її старша сестра Женя та молодший братик Василь. Батько працював водієм вантажівки, і Олександра Василівна досі береже в душі дитячі спогади про поїздки з татом у пропахлій бензином кабіні зеленої вантажівки. А про маму казали, що має вона золоті руки – її вишивані рушники та паперові квіти викликали захоплення у всіх, хто їх бачив. «Мама намагалася дати нам усе найкраще хоч як непросто їй часом це давалося. Щось у ній було особливе, якийсь усепроникний потяг до краси, внутрішній естетизм”, – згадує Олександра Теліженко».
Малювати маленьку Олександру навчив її дядько Микола і дівчинка одразу захопилася чарівними лініями, які виходили з під її олівця, крейди, або навіть палички, якою Саша виводила візерунки на свіжому снігу або придорожньому пилу. Вабило її й вишивання. Змалку, ще до школи, Саша почала вчитися у сусідки-рукодільниці техніці вишивання болгарським хрестиком, і зовсім скоро вона вже ночами вишивала разом з мамою, яка майже не випускала голку з рук, щоб допомогти чоловікові утримувати велику родину.
Важка кропітка праця вишивальниці заради заробітку, яка не приносила задоволення, бувало набридала дівчинці, і тоді, за словами Олександри Василівни, вона мріяла, що коли виросте ніколи не візьме голки до рук. Але, на щастя, сталося, не так як гадалося. Тоді Олександра ще не могла знати, що вишиває вона не набридлі рушники на продаж, а свою долю. Засвоєні в дитинстві навички традиційної народної вишивки з роками дозволили повною мірою розквітнути її таланту, завдяки якому, вишиті вироби перетворювалися на справжні твори мистецтва.
Зі Звенигородки до Карпат
Коли прийшов час обирати подальший життєвий шлях, у Олександри вже не залишалося сумнівів – вона хоче бути модельєром, створювати для людей нарядний одяг, який допоможе прикрасити їхнє нелегке життя. Після закінчення восьмого класу Олександра вирушила на Буковину, щоб продовжити освіту у Вижницькому державному художньо-промисловому училищі (нині Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка), адже здобути обрану професію можна було лише там.
Як згадує Олександра Василівна, незважаючи на те, що її мамі було страшно відпускати юну дочку так далеко від дому, вона не стала заперечувати. Підкорювати нові висоти Олександра відправилася не одна – разом з нею поїхав земляк зі Звенигородки Микола Теліженко, який теж обрав для себе творчий шлях. «У цій авантюрі він був моїм натхненником, охоронцем”, – зізнається Олександра Василівна. І знову, доля наче вела Олександру у потрібному напрямку.
Під час навчання Микола і Олександра допомагали та підтримували одне одного. Разом знайомилися з чарівними Карпатами, з їх барвистими лугами та густими лісами, разом штурмували висоти обраних професій, разом захоплювалися народним мистецтвом Карпат – оригінальною буковинською вишивкою, самобутньою керамікою тощо.
Навчання в училищі прийшлися дівчині до вподоби. Вона завзято опановувала секрети рисунка та графіки, вивчала тонкощі роботи зі шрифтами та кольорами, знаходила цікаві дизайнерські рішення на заняттях з моделювання. Але крім занять було ще і студентське життя, яке за словами Олександри Василівни виховувало не менш ніж навчання. Походи в гори, пісні та спілкування з друзями під зірками біля справжньої карпатської ватри, участь у танцювальному та вокальному ансамблі «Смерічка», де керівником був молодий Василь Зінкевич… Ці щасливі роки назавжди залишилися у пам’яті Олександри Теліженко.
Дипломна робота Олександри відповідала найвищим вимогам моделювання. Це був жіночій ансамбль «Ярославна», створений за мотивами історичного вбрання часів Київської Русі. Головною прикрасою ансамблю була розкішна вишивка, виконана художньою гладдю.
Тріо “Вербена” у вишитому вбранні від Творчої майстерні Теліженко
Джерело натхнення – вишивка Черкащини
За подальшою освітою Олександра вирушила до Львова, в інститут прикладного та декоративного мистецтва, куди вступила у 1974 році. Саме тут доля знову звела дівчину з Миколою Теліженко. Дитяча дружба перетворилася на кохання і молоді люди невдовзі одружилися, щоб йти життєвими шляхами разом. На жаль, у травні 2024 року Миколи Матвійовича не стало.
Після блискучого захисту дипломної роботи, для якої Олександра створила колекцію вбрання за середньовіковими мотивами для співробітників Олеського замку, центру культурного та мистецького життя Львову, Олександра повернулася на рідну Черкащину. На Черкаській фабриці художніх виробів імені Лесі Українки одразу оцінили талант молодої фахівчині. Нарешті роки наполегливої праці та творчих пошуків принесли свої плоди. Невдовзі дівчина вже працювала на посаді модельєра-конструктора. Як згадувала Олександра Василівна, під час роботи на виробництві вона збагачувала свій життєвий та професійний досвід новими знаннями та вміннями, які знадобилися їй у майбутньому.
Напружений робочий графік не заважав Олександрі продовжувати історичні та етнографічні дослідження народного мистецтва. Вона брала участь у краєзнавчій експедиції «Холодний яр», яка створювала основу для заснування державного заповідника «Чигирин», розшукувала та вивчала зразки мистецтва старих вишивальниць. Підсумком цього стало створення експозиції народної вишивки Черкащини, в якої були не лише вишиті хрестиком вироби червоно-чорної гами, яка вважалася традиційною, а й зразки, які вражали різноманіттям кольорів та технік.
Згодом зібрані матеріали започаткували основу для створення музею на фабриці, де працювала Олександра Василівна. Заснований у 1990 році музей не тільки відтворив найцікавіші сторінки життєпису фабрики, а й був безцінним джерелом знань про історію та традиції черкаської вишивки.
Мистецька родина Олександри Теліженко
У 1993 році Олександра Теліженко стала засновницею науково-творчого виробничого об’єднання «Арта», де на основі давніх національних традицій створювалися ексклюзивні вироби, від геральдичних прапорів до вишиванок та сценічного вбрання. Але головною пристрастю Олександри Теліженко залишався український рушник, який став для неї джерелом натхнення та нових творчих ідей.
Завдяки таланту та енергії Олександри Теліженко та її однодумців невдовзі «Арта» стала одним з найвідоміших брендів Черкащини, символом культури та традицій нашого краю. Нагоду познайомитися з мистецтвом черкащанки отримали жителі багатьох країн світу – Чехії, Польщі, Іспанії, США, Канади, Китаю тощо.
Японський модельєр і дизайнер, засновник бренда KENZO Кензо Токада у вишиванці від Олесі Теліженко
Згодом до Творчої майстерні долучилася й мистецька родина Олександри Теліженко. Зараз твори Олександри, Миколи та Олесі Теліженків обирають для урочистих подій та пам’ятних подарунків президенти України, вітчизняні та іноземні відомі політики, діячі мистецтв, бізнесмени тощо, адже усе що створено руками митців Творчої майстерні Олександри Теліженко стало в світі символом Черкащини та усієї України.